Повномасштабна війна, масова еміграція, втрати на фронті та рекордно низька рождаемость призводять до поглиблення демографічної кризи в Україні. За прогнозами ООН, якщо ситуація не зміниться, до 2040 року на підконтрольній уряду території може залишитися близько 25 мільйонів людей. Про це пише видання The Economist.
Масштаби демографічних втрат
Автори публікації зазначають, що з початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 року населення підконтрольної Києву території скоротилося приблизно з 37 до 27–28 мільйонів людей. Переважна частина цих демографічних втрат – це біженці та ті, хто залишився на окупованих територіях, де, за оцінками, досі перебувають 3–5 мільйонів українців.
Особливо значний вплив на демографію чинить вимушена еміграція.
Критично низька народжуваність
За словами демографів, мобілізація, бойові втрати та невизначеність змушують багато українських пар відкладати народження дітей.
Статистика є жахливою: якщо у 2020 році в Україні на одну жінку припадало в середньому 1,2 дитини, то зараз цей показник становить лише 0,8–0,9. Для стабільного відтворення населення необхідний рівень у 2,1.
Уряд намагається стримати падіння народжуваності за допомогою фінансових стимулів. Новий закон передбачає виплату 50 тисяч гривень за народження дитини та щомісячну допомогу у розмірі 7 тисяч гривень протягом першого року. Також держава фінансує лікування безпліддя, а військовослужбовці можуть безкоштовно заморозити яйцеклітини або сперму. Проте експерти сумніваються, що такі заходи суттєво покращать ситуацію під час війни.
Післявоєнні перспективи
Після завершення війни одним із можливих шляхів подолання дефіциту населення може стати залучення іноземних працівників. За оцінкою Європейського банку реконструкції та розвитку, Україні вже не вистачає близько 2,5 мільйонів працівників. Заступник міністра економіки Дарія Марчак зазначає, що залучення іноземців розглядатиметься лише після використання потенціалу українців усередині країни та за кордоном.
Водночас, як підкреслює The Economist, навіть закінчення війни не гарантує швидкого демографічного відновлення. Покоління, що народилися у 1990-х та 2000-х роках, є найменш чисельними в сучасній історії України, тому масштабне післявоєнне різке масове зростання народжуваності є малоймовірним.
