Євген Пригожин разом із ватажками "Вагнера" зустрічався з володимиром путіним. На переговорах у кремлі були присутні путінські силовики.
Про це повідомляє французька газета Libération.
За даними джерел видання, Пригожин приходив до кремля ще 1 липня, а на зустрічах його супроводжували ватажки групи. На цій зустрічі також були дуже лояльний до президента глава росгвардії віктор золотов і голова служби зовнішньої розвідки сергій наришкін.
Оновлено. У кремлі підтвердили зустріч путіна та Пригожина після заколоту "вагнерівців"
Як стверджує прес-секретар російського диктатора дмитро пєсков, зустріч путіна з Пригожиним відбулася 29 червня і тривала майже три години. На ній були присутні 35 осіб. Включаючи всіх командирів та керівництво ПВК.
"Путін дав оцінку дій компанії на фронті, а також дав оцінку події (заколоту "вагнерівців" - ред.) 24 червня. Він вислухав пояснення командирів та запропонував їм подальші варіанти працевлаштування", - додав Пєсков.
Бунт Пригожина
Засновник групи найманців "Вагнера" Євген Пригожин очолив військовий заколот наприкінці червня.
Бійці "Вагнера" 24 червня швидко взяли під свій контроль Ростов-на-Дону і рушили у бік москви, покинувши путіну найсерйозніший виклик його влади з 1999 року.
Люди вітали найманців Пригожина у Ростові. Сам путін та його оточення втекли з москви. Силовики або мовчали, або робили двозначні заяви.
Заколот був пригнічений в результаті угоди, укладеної за посередництвом президента Білорусі Олександра Лукашенка.
З того часу надходить різна інформація про місцезнаходження Пригожина. Лукашенко 6 червня заявив, що Пригожина немає в Білорусі, оскільки той "перебуває в пітері, можливо, до москви поїхав".
Дані незалежного "Левада-центру" свідчать, що заколот Пригожина не позначився на рейтингу путіна. За даними відкритого питання (респондентів просили самим назвати кілька політиків, яким вони найбільше довіряють), у червні рівень довіри путіну не змінився і склав 42%.
Зі значних змін соціологи відзначають зниження рейтингу Євгена Пригожина з 4% до 2% (який тепер перебуває на межі вибуття з десятки найбільш популярних політиків).
