Екс-глава Мюнхенської конференції закликав уже готуватися до переговорів щодо завершення війни

Екс-глава Мюнхенської конференції закликав уже готуватися до переговорів щодо завершення війни

Колишній глава Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер закликає вже зараз створити контактну групу для підготовки до майбутніх переговорів між Україною та Росією про завершення війни, але розпочинати самі переговори не раніше, ніж вирішить Україна.

 

Таку колонку він опублікував у колонці у Tagesspiegel 12 березня.

 

Ішингер зазначає, що паралельно за допомогою зброєю та фінансовою підтримкою Заходу варто почати робити кроки, щоб "дати перспективу зростаючому хору критичних голосів у США, а також у нас у Німеччині". Водночас він розкритикував за "зовсім не потрібну слабкість" політиків, які закликають припинити надавати Україні допомогу "щоб настав світ", згадавши зокрема великі акції в Берліні, які скликали в річницю повномасштабної війни політик від Лівих Сара Вагенкнехт і відома феміністка .

 

Вольфганг Ішингер підкреслив, що не йдеться про те, щоб штовхати Україну до переговорів уже зараз - тому що це було б рівноцінно частковій капітуляції перед агресором, і що рішення про те, коли розпочинати переговори, має приймати лише Україна.

 

Однак починати оформляти основу, "рамку" для мирного процесу, на його думку, вже час.

 

Ішингер пропонує створити міжнародну політично-стратегічну контактну групу на кшталт того, як створили формат "Рамштайн" для координації військової допомоги для України, щоб її учасники сформували посередницьку групу та готувалися до того моменту, коли Україна вирішить розпочинати переговори.

 

Він пропонує включати в такий формат насамперед США, Британію, Францію, Німеччину, які могли б об'єднати навколо інших партнерів, зокрема Канаду, Польщу, Іспанію, Італію, держави Балтії, а також залучити ключові міжнародні організації - ООН, ОБСЄ, Євросоюз та НАТО як наддержавні структури.

 

Ішингер пропонує, щоб ці учасники проводили регулярні зустрічі на рівні міністрів закордонних справ та обговорили такі питання, як те, хто міг би контролювати мирний процес, у яких форматах можна домовлятися про розведення сил, створення безпольотних зон тощо.

 





Колишній глава Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер закликає вже зараз створити контактну групу для підготовки до майбутніх переговорів між Україною та Росією про завершення війни, але розпочинати самі переговори не раніше, ніж вирішить Україна.

 

Таку колонку він опублікував у колонці у Tagesspiegel 12 березня.

 

Ішингер зазначає, що паралельно за допомогою зброєю та фінансовою підтримкою Заходу варто почати робити кроки, щоб "дати перспективу зростаючому хору критичних голосів у США, а також у нас у Німеччині". Водночас він розкритикував за "зовсім не потрібну слабкість" політиків, які закликають припинити надавати Україні допомогу "щоб настав світ", згадавши зокрема великі акції в Берліні, які скликали в річницю повномасштабної війни політик від Лівих Сара Вагенкнехт і відома феміністка .

 

Вольфганг Ішингер підкреслив, що не йдеться про те, щоб штовхати Україну до переговорів уже зараз - тому що це було б рівноцінно частковій капітуляції перед агресором, і що рішення про те, коли розпочинати переговори, має приймати лише Україна.

 

Однак починати оформляти основу, "рамку" для мирного процесу, на його думку, вже час.

 

Ішингер пропонує створити міжнародну політично-стратегічну контактну групу на кшталт того, як створили формат "Рамштайн" для координації військової допомоги для України, щоб її учасники сформували посередницьку групу та готувалися до того моменту, коли Україна вирішить розпочинати переговори.

 

Він пропонує включати в такий формат насамперед США, Британію, Францію, Німеччину, які могли б об'єднати навколо інших партнерів, зокрема Канаду, Польщу, Іспанію, Італію, держави Балтії, а також залучити ключові міжнародні організації - ООН, ОБСЄ, Євросоюз та НАТО як наддержавні структури.

 

Ішингер пропонує, щоб ці учасники проводили регулярні зустрічі на рівні міністрів закордонних справ та обговорили такі питання, як те, хто міг би контролювати мирний процес, у яких форматах можна домовлятися про розведення сил, створення безпольотних зон тощо.