Євродепутат Манфред Вебер – один із найвпливовіших політиків Європарламенту. Минулого року він очолив Європейську народну партію (ЄНП), головне міжпартійне об’єднання у Євросоюзі.
Вебер – німець; він є членом баварської ХСС, багаторічної партії-партнера у блоці партій, який донедавна очолювала Ангела Меркель. Втім, зараз він не стримує себе у критиці помилок тодішньої влади Німеччини.
Його заяви можуть здаватися нетипово різкими, як для німецького депутата (навіть для опозиційного), але дуже необхідні Україні.
Редактор ЄвроПравди Сергій Сидоренко взяв у Вебера інтерв'ю у Києві, куди той приїхав минулого тижня на чолі делегації Європейської народної партії.
Коротко, про що говорив Манфред Вебер:
"Я був серед небагатьох у ЄС, хто не сумнівався, що напад відбудеться.
Добре пам'ятаю Мюнхенську безпекову конференцію 2022 року, коли всі мені говорили: "ні, він цього не зробить". Але я був певен, інакше Путін не інвестував би стільки зусиль у це військове скупчення на кордоні. Історія його дій доводила, що він цього здатний " .
"Ми реагували пізно і досі робимо мало. Я вважаю, що причина цього – брак лідерства в Берліні та Парижі. Я вважаю недостатнім постачання зброї, а також санкційний тиск. Це добре, що ми ухвалили десять пакетів санкцій проти РФ, і це навіть більше, ніж можна було очікувати, враховуючи те, що санкції вимагають одностайності. Але цього недостатньо для такого економічного тиску на Росію, на який вона заслуговує".
"Я вважаю, що Європа, а насамперед європейський оборонно-промисловий сектор, має перейти в режим військової економіки. Нам треба запровадити надзвичайний механізм військових закупівель, щоб бути швидшим у цьому.
Також нам потрібно надати Україні зброю далекої поразки, далекобійну артилерію. Це означатиме для Росії серйозні логістичні проблеми – тож давайте це зробимо!
І, нарешті, нам треба припинити зважати на нераціональну поведінку Росії. Нам треба підтримувати Україну, не побоюючись відповіді РФ".
"Те, що робила Німеччина, було... це було наївно! Спроби знайти простір для співпраці з Путіним, домовитися з ним та задовольнити його - цей підхід ґрунтувався на надії, що це дозволить уникнути подальшого загострення. Але реальність виявилася іншою. І зараз нам треба з цього урок.
І це не повинно обмежуватись війною Росії проти України".
"Нам, європейцям, треба також позбутися наївності щодо Китаю".
Він вважає, що рішення саміту НАТО в Бухаресті – не дати Україні план дій щодо членства – було помилкою.
"І якщо зараз ми запросили до НАТО Фінляндію та Швецію – то для мене фундаментально ясно, що Україна має рівно те саме право! У Фінляндії близько 1400 кілометрів кордону з Росією, тож вибачте, але тепер уже ніхто не може говорити, що вступ України" наблизить НАТО до Росії".
Але очевидно, що Україна має пережити війну для того, щоб вступити до НАТО.
Манфред Вебер зазначив, що ключовий критерій розширення НАТО: вступ країни до Альянсу має зміцнювати безпеку. І Україна, за його словами, демонструє це буквально щодня, стримуючи страшну російську машину війни.
"Ви довели свою здатність до безпеки".
Також він заявив, що європейці справді чекають на Україну в Євросоюзі.
"Тепер наше завдання – втілити цю обіцянку з огляду на помилки, які ЄС зробив на Західних Балканах".
"Є одна річ, якої зараз не вистачає найбільше. Ця річ – історичне лідерство. Саме воно насправді визначить, чи зможемо ми досягти успіху".
Прикладом історичного лідерства він назвав відмову Німеччини від дойчмарку та запровадження єдиної валюти, або відродження Бундесверу, щоб захиститися від загрози комунізму.
"Це те, що я називаю історичним лідерством. Іноді треба йти проти громадської думки, але робити те, що є правильним в історичний момент. Зараз ми знову опинилися в часі, коли відбувається історія".
"Тому Шольц та Макрон мають продемонструвати лідерство у вирішальний момент для історії".
А ще Манфред Вебер абсолютно згоден із твердженням, що одного дня Україна переможе у війні та вірить, що в Росії точно є люди, які хочуть жити у свободі та демократії, і навіть російське суспільство зможе змінитись.
"Звичайно, коли йдеться про розпад Росії, важливо також, що відбудеться після цього. Але те, що ми робимо, має ґрунтуватися на тому, у що ми віримо. Нами повинні керувати наші цінності та наші ідеї, а не наші страхи щодо того , "а що ж може статися, Росія ж – ядерна держава". Не треба боятися – і це головне, чому ми маємо навчитися в України".