Інфекціоністи пояснили небезпеку мавпячої віспи

Інфекціоністи пояснили небезпеку мавпячої віспи

Мавпяча віспа відома ще з 19-го століття. Зараз вона викликає особливе занепокоєння з багатьох причин, зокрема, прискоренням темпів поширення та відсутністю противірусної терапії. Про це на своїй сторінці у соцмережі написала головний інфекціоніст України, професор, заслужений лікар Ольга Голубовська.

 

Як протікає захворювання

 

За словами професора Голубовської, клінічний перебіг захворювання може бути доброякісним з невеликими висипаннями (і досить тяжким з масивним висипом, мультиорганними ураженнями, дихальною недостатністю, кератитами, виразками рогівки, сліпотою, енцефалітом та летальністю до 10%).

 

«Характерним є збільшення різних груп лімфовузлів, причому іноді це відбувається до початку клінічних проявів, висипання часто нагноюється і залишає рубці, хоча і не такі грубі, як при натуральній віспі. Тривалість захворювання – 2-4 тижні. Передається хвороба повітряно-краплинним шляхом, контактним, вертикальним (від матері до дитини), статевий шлях поки що не доведений. Джерелом інфекції та сприйнятливими до захворювання є не тільки мавпи, але й деякі види інших тварин, зокрема гризуни. Описані внутрішньолікарняні та внутрішньолабораторні випадки зараження. Раніше хворіли переважно діти до 16 років, серед них і була основна летальність», - розповіла Голубовська.

 

Походження та поширення мавпячої віспи

 

Ще в XIX столітті дослідники описували захворювання у мавп, що протікало з рясним пустульозним (гнійничковим) висипом і помітною летальністю. У 1958 р. у Копенгагені спалахнуло подібне захворювання у мавп, привезених із Сінгапуру. Вірусологічні дослідження виявили поксвіруси, які відрізнялися від вірусу віспи та коров'ячої віспи. У 70-му році хворобу виявили у 9-річної дитини в Конго. Вона була схожа на натуральну віспу. Далі випадки фіксувалися в низці країн Африки та обмежувалося тропічними лісами центральної та західної Африки до 2003 року, коли були зареєстровані перші випадки в США, які протікали нетяжко, всього захворіло 47 людей, усі заразилися від імпортованих екзотичних тварин, особливо домашніх лугових собачок.

 

У 2021 році в Далласі та в Меріленді були зареєстровані два випадки віспи мавп у мандрівників із Нігерії. І ось у травні цього року Велика Британія повідомила вже про 20 випадків віспи мавп, причому перший із них знову-таки виявлений у хворого, який прибув з Нігерії. Було доведено сімейну передачу захворювання, включаючи маленьку дитину. Особливе занепокоєння викликають місцеві випадки передачі. 

Департамент охорони здоров'я штату Массачусетс також оголосив про підтверджений випадок мавпячої віспи у дорослого чоловіка, який недавно відвідав Канаду.

 

Чому захворювання настільки непокоїть світ

 

По-перше, як пояснює Голубовська, ліквідація натуральної віспи та скасування вакцинації проти неї сприяє появі входження поксвірусів від тварин у людську популяцію, про що неодноразово говорили у лекціях навіть студентам.

 

«По-друге, за оцінками, на сьогодні менше однієї з трьох осіб мають імунітет до натуральної віспи, а багаторазові пасажі вірусу через організм неімунної людини можуть надавати йому нових патогенних властивостей, більш агресивних (як приклад - SARS-CoV-2), і ми можемо повернути людству іншу віспу в новому вигляді», - розповіла інфекціоніст.

 

По-третє, засобів противірусної терапії нині немає.

 

«Хоча FDA затвердили нещодавно ліки на лікування натуральної віспи - TPOXХ. Чи буде воно чи інші засоби для лікування натуральної віспи (наприклад, метисазон) ефективним, велике питання», - уточнює фахівець.

 

По-четверте, справді швидко поширюється за весь час спостереження.

 

 





Мавпяча віспа відома ще з 19-го століття. Зараз вона викликає особливе занепокоєння з багатьох причин, зокрема, прискоренням темпів поширення та відсутністю противірусної терапії. Про це на своїй сторінці у соцмережі написала головний інфекціоніст України, професор, заслужений лікар Ольга Голубовська.

 

Як протікає захворювання

 

За словами професора Голубовської, клінічний перебіг захворювання може бути доброякісним з невеликими висипаннями (і досить тяжким з масивним висипом, мультиорганними ураженнями, дихальною недостатністю, кератитами, виразками рогівки, сліпотою, енцефалітом та летальністю до 10%).

 

«Характерним є збільшення різних груп лімфовузлів, причому іноді це відбувається до початку клінічних проявів, висипання часто нагноюється і залишає рубці, хоча і не такі грубі, як при натуральній віспі. Тривалість захворювання – 2-4 тижні. Передається хвороба повітряно-краплинним шляхом, контактним, вертикальним (від матері до дитини), статевий шлях поки що не доведений. Джерелом інфекції та сприйнятливими до захворювання є не тільки мавпи, але й деякі види інших тварин, зокрема гризуни. Описані внутрішньолікарняні та внутрішньолабораторні випадки зараження. Раніше хворіли переважно діти до 16 років, серед них і була основна летальність», - розповіла Голубовська.

 

Походження та поширення мавпячої віспи

 

Ще в XIX столітті дослідники описували захворювання у мавп, що протікало з рясним пустульозним (гнійничковим) висипом і помітною летальністю. У 1958 р. у Копенгагені спалахнуло подібне захворювання у мавп, привезених із Сінгапуру. Вірусологічні дослідження виявили поксвіруси, які відрізнялися від вірусу віспи та коров'ячої віспи. У 70-му році хворобу виявили у 9-річної дитини в Конго. Вона була схожа на натуральну віспу. Далі випадки фіксувалися в низці країн Африки та обмежувалося тропічними лісами центральної та західної Африки до 2003 року, коли були зареєстровані перші випадки в США, які протікали нетяжко, всього захворіло 47 людей, усі заразилися від імпортованих екзотичних тварин, особливо домашніх лугових собачок.

 

У 2021 році в Далласі та в Меріленді були зареєстровані два випадки віспи мавп у мандрівників із Нігерії. І ось у травні цього року Велика Британія повідомила вже про 20 випадків віспи мавп, причому перший із них знову-таки виявлений у хворого, який прибув з Нігерії. Було доведено сімейну передачу захворювання, включаючи маленьку дитину. Особливе занепокоєння викликають місцеві випадки передачі. 

Департамент охорони здоров'я штату Массачусетс також оголосив про підтверджений випадок мавпячої віспи у дорослого чоловіка, який недавно відвідав Канаду.

 

Чому захворювання настільки непокоїть світ

 

По-перше, як пояснює Голубовська, ліквідація натуральної віспи та скасування вакцинації проти неї сприяє появі входження поксвірусів від тварин у людську популяцію, про що неодноразово говорили у лекціях навіть студентам.

 

«По-друге, за оцінками, на сьогодні менше однієї з трьох осіб мають імунітет до натуральної віспи, а багаторазові пасажі вірусу через організм неімунної людини можуть надавати йому нових патогенних властивостей, більш агресивних (як приклад - SARS-CoV-2), і ми можемо повернути людству іншу віспу в новому вигляді», - розповіла інфекціоніст.

 

По-третє, засобів противірусної терапії нині немає.

 

«Хоча FDA затвердили нещодавно ліки на лікування натуральної віспи - TPOXХ. Чи буде воно чи інші засоби для лікування натуральної віспи (наприклад, метисазон) ефективним, велике питання», - уточнює фахівець.

 

По-четверте, справді швидко поширюється за весь час спостереження.