У протистоянні з Росією намітилися позитивні зміни для України. Більше того, в умовах найжорстокіших санкцій щодо військово-промислового комплексу та значних втрат техніки та особового складу РФ в принципі не здатна налагодити підтримку військових сил на рівні до 24 лютого 2022 року.

Для України ж виділено додаткові ресурси, а поповнення і добровольці, які прибули з країн-партнерів, готові на професійному рівні використати бойовий досвід на допомогу нашій країні. Що на нас чекає у театрі військових дій – спілкування FrontNews – Ukraine з генерал-лейтенантом, екс-заступником начальника генерального штабу ЗСУ, кандидатом військових наук Ігорем Романенко.

FN: Ігоре Олександровичу, могли б ви дати оцінку діям військ РФ на території України? Оцінити мобілізаційні резерви РФ?

ІР: Вже зараз зрозуміло, що поставленої мети не було досягнуто. І це дуже дратує керівництво Росії. Але Путін не відступає. У зв'язку з цим вважаю, що прецеденти застосування точкових ударів ядерною зброєю можливі. До такого розвитку подій готуються військові сили НАТО. Виходячи з ситуації, що склалася, рішення використовувати ядерне озброєння у Путіна немає.

Путін збирає ресурси та готує другу військову операцію. Також можливий варіант, що його влаштує перемир'я, яке зараз готується на переговорах.

Якщо говорити про мобілізаційні резерви – у разі швидко проведеної мобілізації, якість професійної військової підготовки буде низькою.Але оскільки є можливість кидати людей на смерть у величезній кількості, так чи інакше ця кількість, за законами філософії, може перерости якість. І це для нас є небезпечним.

Наразі і в Україні проходить чергова хвиля мобілізації. Це здебільшого люди з досвідом. Вважаю, що військових спеціалістів слід використати максимально ефективно. Ми говоримо також і про повне забезпечення їх усім доступним озброєнням та обладнанням.

FN: Наразі вже ясно, що обстріл об'єктів цивільної інфраструктури триватиме. Які ще ви можете зробити висновки?

ІР: Артобстріли, звісно, ​​залишаються, але в армії РФ просто ресурс вичерпався. А так вони б з радістю застосовували. Із садизмом застосовували. Якісь були спроби по всій території України, але зараз ресурс обмежений, тому вони це роблять на напрямках, де тимчасово мають перспективи у розвитку досягненні мети, такі як Харків, Маріуполь, Миколаїв та Київ насамперед.

FN: Якщо говорити про ті сили, які є у Чорному морі. Яка ваша думка - швидше за все, атакуватимуть лише у разі прориву коридору по суші?

ІР: Якщо на суші придушити опір, якщо на Одесу скинути одну бомбу і в цей час зробити атаку, то тут ситуація може змінитися. Якщо в такий спосіб використовувати тактичну ядерну зброю, наприклад. Якщо це не робити, думаю, для армії РФ буде погана перспектива та великі втрати.

FN: Які найкращі кроки ви бачите у нас на дипломатичному фронті та на військовому фронті останнім часом? Які досягнення ви вважаєте найважливішими?

ІР: Вважаю досягненням військового плану – зрив планів супротивника.Перші стратегічні цілі РФ не досягаються. Є інформація, що і Херсон вони звільняють, бо не вирішується питання. Адже місто їм потрібно не лише захопити. Потрібно влаштувати спільну демонстрацію та налагодити адміністрацію. У них це не виходить по жодному великому місту. Тому бліцкриг цей зірваний. Цілей не досягнуто, і наші збройні сили на окремих напрямках виробляють контрудари, які кажуть: у нас є можливості для цього, у нас є досвід і під час цих боїв сила на нашому боці.

Більше того, резерви РФ багато в чому вичерпуються, десь переходять до оборони, і наші війська завдають контрудару. Це дуже важливо. Це як приклад, що 16 березня вранці сталося на Північно-Західному напрямку біля Києва. Наші відкинули супротивника кілометрів на 10. Це район Ірпеня, Бучі, Гостомеля тощо. Не лише на цьому напрямі, а й на інших. Це були контрудари, що під Харковом завдавалися ударів по ряду напрямків. Такі важливі сигнали дозволяють мати перспективу завдяки злагодженим діям.

Є зміни і у військово-дипломатичному напрямку. Чотири зустрічі не принесли, окрім гуманітарних коридорів, які зривають путінці, істотних змін. Принесли лише завдяки активним діям з боку наших збройних сил. Росіянам доводиться з цим рахуватися та шукати компроміси.

Вот кажуть: так, перемир'я вже нібито досягнуто. Принаймні тональність змінена і, так би мовити, намацують компромісні підходи з обох сторін про перехід як мінімум до припинення вогню, а може, і до перемир'я в цілому.

FN:А якщо такі позитивні прогнози не виправдаються. Чи могли б ви спрогнозувати, якими будуть кроки наших військових наступного тижня?

ІР: Битися, битися до смерті. Іншого у нас варіанта немає. Союзники повинні розуміти, що настав час допомагати озброєннями, які в першу чергу потрібні, та й взагалі всіма озброєннями. Також у них ще є можливості щодо санкцій. Такими бачу, наприклад, закриття портів. Однак є загвіздка в тому, що в історії держав та воєн у світі подібні дії розглядають як початок переходу до війни.

Власне, і союзники знову можуть здригнутися. Вони бояться ставати на шлях серйозної підтримки. Адже тоді це серйозні санкції щодо Російської Федерації.

FN: Ви вважаєте, що подальший економічний тиск, у тому числі санкціями, може вв'язати країни Євросоюзу в протистояння України та Росії?

ІР: Вважаю, що це все на межі. Якщо закриють небо – ситуація буде на межі.

Наші партнери не йдуть на надання техніки, погоджуються, згодом відмовляються. Чому? Тому що вважають навіть такий крок як надання техніки, а саме винищувачів та зенітно-ракетних комплексів середнього радіусу дії, рухом по лезу ножа. Росіяни означили, що розглядатимуть дії військової підтримки як початок війни. Наші партнери бояться, тому робиться те, що ми бачили нещодавно. Це стосується і теми танків, і заборони заходу російських кораблів до портів.

David Obukhov
Front News Ukraine