Екс- Президент України підтримав українців.
«Приблизно 170 років тому Тарас Григорович Шевченко (уродженець колишньої Київщини), до якоїсь міри риторично, запитував українців:
«Мій любий краю неповинний,
За що тебе Господь кара…
Карає тяжко…
За Богдана та за скаженого Петра.»
Відповідь очевидна – Росія і запроданство перед Росією в будь-якій формі і в будь-які часи – є коренем нашого лиха. Тому кожен з нас, хто думав до сьогоднішнього дня по-іншому - або раб московії, або окупант, або людина без розуму.
Десь 100 років тому другий вірник України Симон Васильович Петлюра (уродженець Полтавщини), відповідаючи на попереднє запитання, радив українцям бути «подалі від Москви».
І далі «Найбільшою перешкодою для визнання суверенності України є гіпноз імені Росія. Цей гіпноз потрібно розвіяти… Справу поділу Росії треба поставити як справу покою цілого світу, як справу Європейської рівноваги…»
Майже 80 років назад лідер вільного українства Степан Андрійович Бандера (уродженець сьогоднішньої Ів.-Франківщини) говорив:
«Якщо завтра на зміну більшовизму прийде інша форма російського імперіалізму, то він так само, насамперед, звернеться всіма своїми силами проти самостійності України та її поневолення. Російський народ й досі буде нести той імперіалізм, робитиме все, щоб тримати Україну в поневоленні…»
25 років тому В’ячеслав Максимович Чорновіл (уродженець сьогоднішньої Черкащини), один із лідерів українського Руху «шістдесятництва», великий український гуманіст писав:
«Над Україною нависає двоголова тінь російського імперіалізму, який тільки й чекає остаточного колапсу нашого суспільства, щоб запустити хижі пазурі в живе тіло нашого народу.
Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її втративши…»
«Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі…»
Мораль цієї багатостолітньої історичної української саги, на мій погляд, проста - якщо ми, українці, виховаємо в собі глибоке національне усвідомлення, яке стане сенсом нашої ідентичності, нашого національного сумління, - тоді ми дійсно будемо говорити одним голосом, тоді ми будемо солідарні, об’єднані та цільні – як і більшість Європейських і не тільки Європейських націй.
Це і є найбільша гарантія вічності нашої любої Соборної Незалежної України.
P.S. І наостанок. Один із національних лідерів 70 років назад говорив приблизно такі слова: «Я вірю, ми доживемо до того часу, коли на вітання «СЛАВА УКРАЇНІ» мільйони суголосно відповідатимуть «ГЕРОЯМ СЛАВА».
Нині ми вже живемо в цьому часі!!!
Ми переможемо!»- написав Віктор Ющенко на своій сторінці у ФБ.
