Події, які зробили Україну. Чим жила країна 30 років незалежності

Події, які зробили Україну. Чим жила країна 30 років незалежності

За 30 років незалежності в Україні змінилося п'ять президентів, зараз до екватора своєї каденції наближається шостий. Якими подіями запам'яталися роки їхнього правління?

 

За тридцять років незалежності українці не надто прив'язувалися до президентів. Двоє хотіли, але не змогли переобратися на ще одну каденцію. Ще двоє не змогли протриматися і один термін. Виняток - хіба що Леонід Кучма, який займав президентську посаду 11 років поспіль. Як складеться політична доля шостого глави держави, який наближається до екватора своєї діяльності - поки занадто рано судити.

 

Кожен з них був свого роду зачинателем нової епохи в житті країни. Ця епоха далеко не завжди була наповнена яскравими фарбами і ознаменовує підйомом в соціально-економічному плані. Це і кризи, багатосерійні сюжети про війнах влади і опозиції.

 

Країні нерідко доводилося пристосовуватися до зовнішньої кон'юнктури і постійно озиратися на агресивного північного сусіда. Яким поглядом - дружнім, покірним або ворожим - залежало від того, хто був біля керма держави. Дії всіх президентів, так чи інакше, визначали шлях, по якому рухалася країна, і залишили відбитки на ньому. Часом - досить болючі.

 

Україна 90-их

Перший президент, який повів Україну по самостійному шляху - Леонід Кравчук - керував державою всього лише 32 місяці.У грудні 1991 року, через кілька місяців після проголошення Акта про незалежність України він разом з керівниками Росії і Білорусі - Борисом Єльциним і Станіславом Шушкевичем - своїми підписами забили фінальний цвях в труну СРСР, підписавши Біловезьку угоду.

 

З тих пір Україна рухалася до побудови своєї державності, правда, зі змінним успіхом. Запровадження власної валюти - карбованця - обернулося гіперінфляцією, що зробила майже кожного "мільйонером". У перші роки незалежності країна занурилася в економічну кризу. Символом тих часів для багатьох стала ручний візок, на якій в 90-х возили товар - "кравчучка".

 

У червні 1993 року почався масовий страйк шахтарів за всю історію країни. Приводом стало підвищення цін на продовольство і затримка з виплатою зарплат. До мітингувальників приєдналися працівники інших промислових підприємств Донбасу, які рушили маршем на Київ. Щоб погасити невдоволення протестувальників, були оголошені перевибори парламенту і президента.

 

На зміну Кравчуку, який керував країною найкоротший термін, прийшов Леонід Кучма, який займав президентську посаду найдовше. Він поки що єдиний в історії України, хто зумів двічі обратися на цю посаду. Кучма завершив роботу над створенням Конституції, розпочату при його попереднику. В ніч з 27 на 28 червня 1996 року Рада прийняла Основний закон країни.

 

Ще одне завдання, яку він отримав у спадок - висновок Будапештського меморандуму. У грудні 1994 року свій підпис під ним поставив президент Кучма, хоча переговори почав його попередник на посаді.За документом Україна відмовлялася від ядерної зброї в обмін на гарантії її суверенітету з боку США, Великобританії і Росії.

 

Перші сумніви щодо реальності гарантій північного сусіда проявилися ще під час каденції Кучми. У 2003 році росіяни почали вибудовувати дамбу до українського острова Тузла, який знаходиться в Керченській протоці, щоб приєднати його до Таманського півострова. Напруга між державами, яке тривало кілька тижнів, ледь не вилилося в бойові дії.

 

Спроби другого президента балансувати між Заходом і Росією охрестили політикою багатовекторності. У 2002 році він підписав План дій Україна-НАТО, в ньому заявлялося про прагнення до членства в альянсі. Рік по тому з ініціативи Кучми плани України щодо членства в ЄС і НАТО закріпили в законодавстві. У той же час він підписав угоду про намір створити Єдиний економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Втім, в реальності Україна так і не брала участь в цьому проекті.

 

Кучма повів країну по шляху реформ, але так і не зміг довести їх до логічного завершення. У 1996 році була проведена грошова реформа, а на зміну карбованцю прийшла нова валюта - гривня. Спалахнувшу інфляцію вдалося скоротити. Завдяки аграрній реформі, яка стартувала в перші роки президентства Кучми, колишні колгоспні землі розпаювали між працівниками.

 

З іншого боку, ініційована ним велика приватизація посилила інші верстви населення. Критики другого президента стверджують, що до скуповування "ласих" підприємств допускалося обмежене коло осіб - переважно, пов'язаних з владою. Нерівні умови дали грунт для зародження в Україні великих фінансово-промислових груп, керованих так званими олігархами.

 

На цьому негативний шлейф, який залишився після каденції Кучми не закінчується. Його пов'язували зі зникненням і вбивством Георгія Гонгадзе в 2000 році. Подальший касетний скандал тільки підливав масла у вогонь, що розгорівся навколо цієї трагедії. На записах нібито з кабінету тодішнього президента, які оприлюднив лідер СПУ Олександр Мороз, обговорювалася не тільки розправа над журналістом, але і незаконний продаж зброї до Іраку. Незважаючи на те, що явних доказів цьому не було, сприйняття Кучми як всередині країни, так і за кордоном зіпсувалося.

 

Публікація плівок переросла в протестний рух " Україна без Кучми ". Під тиском демонстрантів своїми посадами поплатилися тільки міністр внутрішніх справ і голова СБУ. Друга хвиля мітингів проти екс-президента почалася в 2002 році акціями "Повстань, Україно!", організованими опозиційними політсилами - СПУ, КПУ і Блоком Юлії Тимошенко. Пізніше до них приєднався Віктор Ющенко, який через рік балотувався в президенти.

 

Ймовірно, розуміючи, що взяти третій термін йому не під силу, у 2002 році Кучма заговорив про конституційну реформу, яка б посилила роль парламенту і прем'єра. За однією з версій, перехід до парламентсько-президентського устрою міг просуватися з прицілом на те, що після своєї другої каденції Кучма очолить уряд. Але все розвивалося за іншим сценарієм.

 

Між Ющенком і Януковичем

На президентських виборах в 2004 році провладний кандидат Віктор Янукович в першому турі програв своєму супернику. Після того, як в другому турі йому вдалося з невеликою перевагою обійти Ющенко, на вулицях розгорнулися масштабні акції, що отримали назву Помаранчева революція. Представники опозиції і міжнародних організацій заявляли про масові фальсифікації на користь Януковича.

 

В ході переговорів Кучма і провладна команда повернулися до своєї ідеї про зміну Конституції як компроміс для проведення повторного голосування. Представники "помаранчевого" табору погодилися на цю умову. В результаті прозахідний кандидат Ющенко отримав перемогу, а разом з нею і урізані повноваження, які давали про себе знати всю його каденцію. Його партія так і не змогла отримати більшість в Раді, а тому йому доводилося працювати з главою уряду, запропонованим переможцем на парламентських виборах.

 

Перетягування канатів між президентом і прем'єрами - спочатку з Януковичем, потім з Тимошенко - оберталося політичними кризами. Перший, в 2007 році, закінчився перевиборами Верховної Ради. Рік по тому до розпуску справа не дійшла - НУНС Ющенко і команді БЮТу вдалося згладити гострі кути і відновити коаліцію разом з Блоком Володимира Литвина. Але напруга між партнерами збереглося.

 

Під час президентських виборів у 2010 році Тимошенко і Ющенко не вийшло домовитися про об'єднання своїх сил. А партія Литвина незабаром після другого туру вийшла з коаліції і вступила в нову, створену під крилом переможця гонки.

 

Президентом тоді став Віктор Янукович, який майже відразу взявся за скасування конституційної реформи, яка дісталася йому від "помаранчевої" команди. Народні депутати з його політсили звернулися в КСУ з проханням перевірити законність реформи. Судді прийшли до висновку, що частина положень, які внесли до Основного закону, не пройшли експертизи. Конституційний суд визнав реформу від 2004 року незаконною і фактично повернув країну до президентсько-парламентської устрою.

 

Одним з перших резонансних кроків Януковича було підписання Харківських угод про пролонгацію перебування Чорноморського флоту РФ в Криму до 2042 року в обмін на знижку на газ. Ратифікація цього документа в квітні 2010 року супроводжувалася протестом опозиційних сил і бійками в стінах парламенту.

 

На відміну від свого попередника, Янукович брав курс на потепління відносин з Росією. За це йому часто діставалося від політичних опонентів. За його ініціативою і на догоду РФ з законодавства прибрали згадку про прагнення України інтегруватися в НАТО.

 

Переламним для політичного майбутнього Януковича стала відмова підписати Угоду про асоціацію України з ЄС в 2013 році. Це рішення дало поштовх масовим протестам по країні, який отримав назву Євромайдан або Революція гідності.

 

Після спроб силового розгону демонстрантів, що призвели до загибелі десятків людей, в лютому 2014 року Янукович втік до Росії. Тоді ж, 22 лютого, Верховна рада вирішила, що він самоусунувся від здійснення конституційних повноважень. Це був перший подібний прецедент в історії України. До повних чотирьох років на посаді глави держави Януковичу не вистачило трьох днів.

 

Сам він не був згоден з рішенням Ради і пізніше під час виступів з РФ неодноразово оголошував себе чинним президентом України. Каденція Януковича також запам'яталася переслідуванням опозиції. У 2010 році за ґрати потрапив Юрій Луценко, якого під тиском Заходу помилували три роки потому. Юлія Тимошенко, яка виявилася у в'язниці в 2011 році, вийшла на свободу лише після втечі екс-президента.

 

Україна після Революції

У березні 2014 року Янукович надіслав листа до Володимира Путіна з проханням застосувати російські війська на території України для відновлення "миру, законності і правопорядку". Влада РФ скористалися цим зверненням для легітимізації своєї анексії Криму та спроб відколоти Донбас.

 

З квітня 2014 року напруга в Криму розширилося на Схід України. Для оборони Донецької і Луганської областей українське керівництво почало антитерористичної операції (АТО).У тому ж році новий президент Петро Порошенко, обраний через кілька місяців після втечі Януковича, був змушений піти на укладення Мінських угод, щоб погасити загострення на Донбасі.

 

З приходом до влади п'ятий президент підписав Угоду про Асоціацію з Європейським союзом. А три роки по тому, в 2017 році, Україна отримала безвізовий режим для поїздок в ЄС. З ініціативи Порошенко в 2019 році Верховна рада закріпила в Конституції курс країни на членство в НАТО і Євросоюзі. П'ятий президент пролобіював створення в Україні Помісної православної церкви і отримання нею томосу про автокефалію від Вселенського патріарха.

 

Дві важливі реформи, розпочаті в період його правління - судова і децентралізація влади. Спроби Порошенко з будівництва системи антикорупційних органів викликали неоднозначні оцінки. Проривом в цьому напрямку стало введення електронних декларацій чиновників і народних обранців. Але на всі його заслуги кидали тінь періодичні корупційні скандали, які спалахували навколо Порошенко і його оточення. Це зіграло не останню роль, чому п'ятого президенту не вдалося стати шостим і його місце зайняв новий несистемний кандидат, що прийшов з шоу-бізнесу.

 

У другому турі виборів 2019 року Володимира Зеленського набрав рекордні в історії України 73%. На хвилі загального підйому він зумів отримати монобільшість в Раді, сформовану його ж партією "Слуга народу", що також сталося вперше в українській політичній історії.

 

За ініціативи Зеленського парламент скасував депутатську недоторканність, про яку політики говорили від виборів до виборів. У 2020 році Україна, як і весь світ, занурилася в епідемію коронавируса. З 2021 року президент регулярно вводить санкції через механізм РНБО і робить перші кроки щодо наступу на олігархів.

 

Наскільки вдалими вони виявляться - покаже час. Подальші сторінки історії України - на стадії написання.





За 30 років незалежності в Україні змінилося п'ять президентів, зараз до екватора своєї каденції наближається шостий. Якими подіями запам'яталися роки їхнього правління?

 

За тридцять років незалежності українці не надто прив'язувалися до президентів. Двоє хотіли, але не змогли переобратися на ще одну каденцію. Ще двоє не змогли протриматися і один термін. Виняток - хіба що Леонід Кучма, який займав президентську посаду 11 років поспіль. Як складеться політична доля шостого глави держави, який наближається до екватора своєї діяльності - поки занадто рано судити.

 

Кожен з них був свого роду зачинателем нової епохи в житті країни. Ця епоха далеко не завжди була наповнена яскравими фарбами і ознаменовує підйомом в соціально-економічному плані. Це і кризи, багатосерійні сюжети про війнах влади і опозиції.

 

Країні нерідко доводилося пристосовуватися до зовнішньої кон'юнктури і постійно озиратися на агресивного північного сусіда. Яким поглядом - дружнім, покірним або ворожим - залежало від того, хто був біля керма держави. Дії всіх президентів, так чи інакше, визначали шлях, по якому рухалася країна, і залишили відбитки на ньому. Часом - досить болючі.

 

Україна 90-их

Перший президент, який повів Україну по самостійному шляху - Леонід Кравчук - керував державою всього лише 32 місяці.У грудні 1991 року, через кілька місяців після проголошення Акта про незалежність України він разом з керівниками Росії і Білорусі - Борисом Єльциним і Станіславом Шушкевичем - своїми підписами забили фінальний цвях в труну СРСР, підписавши Біловезьку угоду.

 

З тих пір Україна рухалася до побудови своєї державності, правда, зі змінним успіхом. Запровадження власної валюти - карбованця - обернулося гіперінфляцією, що зробила майже кожного "мільйонером". У перші роки незалежності країна занурилася в економічну кризу. Символом тих часів для багатьох стала ручний візок, на якій в 90-х возили товар - "кравчучка".

 

У червні 1993 року почався масовий страйк шахтарів за всю історію країни. Приводом стало підвищення цін на продовольство і затримка з виплатою зарплат. До мітингувальників приєдналися працівники інших промислових підприємств Донбасу, які рушили маршем на Київ. Щоб погасити невдоволення протестувальників, були оголошені перевибори парламенту і президента.

 

На зміну Кравчуку, який керував країною найкоротший термін, прийшов Леонід Кучма, який займав президентську посаду найдовше. Він поки що єдиний в історії України, хто зумів двічі обратися на цю посаду. Кучма завершив роботу над створенням Конституції, розпочату при його попереднику. В ніч з 27 на 28 червня 1996 року Рада прийняла Основний закон країни.

 

Ще одне завдання, яку він отримав у спадок - висновок Будапештського меморандуму. У грудні 1994 року свій підпис під ним поставив президент Кучма, хоча переговори почав його попередник на посаді.За документом Україна відмовлялася від ядерної зброї в обмін на гарантії її суверенітету з боку США, Великобританії і Росії.

 

Перші сумніви щодо реальності гарантій північного сусіда проявилися ще під час каденції Кучми. У 2003 році росіяни почали вибудовувати дамбу до українського острова Тузла, який знаходиться в Керченській протоці, щоб приєднати його до Таманського півострова. Напруга між державами, яке тривало кілька тижнів, ледь не вилилося в бойові дії.

 

Спроби другого президента балансувати між Заходом і Росією охрестили політикою багатовекторності. У 2002 році він підписав План дій Україна-НАТО, в ньому заявлялося про прагнення до членства в альянсі. Рік по тому з ініціативи Кучми плани України щодо членства в ЄС і НАТО закріпили в законодавстві. У той же час він підписав угоду про намір створити Єдиний економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Втім, в реальності Україна так і не брала участь в цьому проекті.

 

Кучма повів країну по шляху реформ, але так і не зміг довести їх до логічного завершення. У 1996 році була проведена грошова реформа, а на зміну карбованцю прийшла нова валюта - гривня. Спалахнувшу інфляцію вдалося скоротити. Завдяки аграрній реформі, яка стартувала в перші роки президентства Кучми, колишні колгоспні землі розпаювали між працівниками.

 

З іншого боку, ініційована ним велика приватизація посилила інші верстви населення. Критики другого президента стверджують, що до скуповування "ласих" підприємств допускалося обмежене коло осіб - переважно, пов'язаних з владою. Нерівні умови дали грунт для зародження в Україні великих фінансово-промислових груп, керованих так званими олігархами.

 

На цьому негативний шлейф, який залишився після каденції Кучми не закінчується. Його пов'язували зі зникненням і вбивством Георгія Гонгадзе в 2000 році. Подальший касетний скандал тільки підливав масла у вогонь, що розгорівся навколо цієї трагедії. На записах нібито з кабінету тодішнього президента, які оприлюднив лідер СПУ Олександр Мороз, обговорювалася не тільки розправа над журналістом, але і незаконний продаж зброї до Іраку. Незважаючи на те, що явних доказів цьому не було, сприйняття Кучми як всередині країни, так і за кордоном зіпсувалося.

 

Публікація плівок переросла в протестний рух " Україна без Кучми ". Під тиском демонстрантів своїми посадами поплатилися тільки міністр внутрішніх справ і голова СБУ. Друга хвиля мітингів проти екс-президента почалася в 2002 році акціями "Повстань, Україно!", організованими опозиційними політсилами - СПУ, КПУ і Блоком Юлії Тимошенко. Пізніше до них приєднався Віктор Ющенко, який через рік балотувався в президенти.

 

Ймовірно, розуміючи, що взяти третій термін йому не під силу, у 2002 році Кучма заговорив про конституційну реформу, яка б посилила роль парламенту і прем'єра. За однією з версій, перехід до парламентсько-президентського устрою міг просуватися з прицілом на те, що після своєї другої каденції Кучма очолить уряд. Але все розвивалося за іншим сценарієм.

 

Між Ющенком і Януковичем

На президентських виборах в 2004 році провладний кандидат Віктор Янукович в першому турі програв своєму супернику. Після того, як в другому турі йому вдалося з невеликою перевагою обійти Ющенко, на вулицях розгорнулися масштабні акції, що отримали назву Помаранчева революція. Представники опозиції і міжнародних організацій заявляли про масові фальсифікації на користь Януковича.

 

В ході переговорів Кучма і провладна команда повернулися до своєї ідеї про зміну Конституції як компроміс для проведення повторного голосування. Представники "помаранчевого" табору погодилися на цю умову. В результаті прозахідний кандидат Ющенко отримав перемогу, а разом з нею і урізані повноваження, які давали про себе знати всю його каденцію. Його партія так і не змогла отримати більшість в Раді, а тому йому доводилося працювати з главою уряду, запропонованим переможцем на парламентських виборах.

 

Перетягування канатів між президентом і прем'єрами - спочатку з Януковичем, потім з Тимошенко - оберталося політичними кризами. Перший, в 2007 році, закінчився перевиборами Верховної Ради. Рік по тому до розпуску справа не дійшла - НУНС Ющенко і команді БЮТу вдалося згладити гострі кути і відновити коаліцію разом з Блоком Володимира Литвина. Але напруга між партнерами збереглося.

 

Під час президентських виборів у 2010 році Тимошенко і Ющенко не вийшло домовитися про об'єднання своїх сил. А партія Литвина незабаром після другого туру вийшла з коаліції і вступила в нову, створену під крилом переможця гонки.

 

Президентом тоді став Віктор Янукович, який майже відразу взявся за скасування конституційної реформи, яка дісталася йому від "помаранчевої" команди. Народні депутати з його політсили звернулися в КСУ з проханням перевірити законність реформи. Судді прийшли до висновку, що частина положень, які внесли до Основного закону, не пройшли експертизи. Конституційний суд визнав реформу від 2004 року незаконною і фактично повернув країну до президентсько-парламентської устрою.

 

Одним з перших резонансних кроків Януковича було підписання Харківських угод про пролонгацію перебування Чорноморського флоту РФ в Криму до 2042 року в обмін на знижку на газ. Ратифікація цього документа в квітні 2010 року супроводжувалася протестом опозиційних сил і бійками в стінах парламенту.

 

На відміну від свого попередника, Янукович брав курс на потепління відносин з Росією. За це йому часто діставалося від політичних опонентів. За його ініціативою і на догоду РФ з законодавства прибрали згадку про прагнення України інтегруватися в НАТО.

 

Переламним для політичного майбутнього Януковича стала відмова підписати Угоду про асоціацію України з ЄС в 2013 році. Це рішення дало поштовх масовим протестам по країні, який отримав назву Євромайдан або Революція гідності.

 

Після спроб силового розгону демонстрантів, що призвели до загибелі десятків людей, в лютому 2014 року Янукович втік до Росії. Тоді ж, 22 лютого, Верховна рада вирішила, що він самоусунувся від здійснення конституційних повноважень. Це був перший подібний прецедент в історії України. До повних чотирьох років на посаді глави держави Януковичу не вистачило трьох днів.

 

Сам він не був згоден з рішенням Ради і пізніше під час виступів з РФ неодноразово оголошував себе чинним президентом України. Каденція Януковича також запам'яталася переслідуванням опозиції. У 2010 році за ґрати потрапив Юрій Луценко, якого під тиском Заходу помилували три роки потому. Юлія Тимошенко, яка виявилася у в'язниці в 2011 році, вийшла на свободу лише після втечі екс-президента.

 

Україна після Революції

У березні 2014 року Янукович надіслав листа до Володимира Путіна з проханням застосувати російські війська на території України для відновлення "миру, законності і правопорядку". Влада РФ скористалися цим зверненням для легітимізації своєї анексії Криму та спроб відколоти Донбас.

 

З квітня 2014 року напруга в Криму розширилося на Схід України. Для оборони Донецької і Луганської областей українське керівництво почало антитерористичної операції (АТО).У тому ж році новий президент Петро Порошенко, обраний через кілька місяців після втечі Януковича, був змушений піти на укладення Мінських угод, щоб погасити загострення на Донбасі.

 

З приходом до влади п'ятий президент підписав Угоду про Асоціацію з Європейським союзом. А три роки по тому, в 2017 році, Україна отримала безвізовий режим для поїздок в ЄС. З ініціативи Порошенко в 2019 році Верховна рада закріпила в Конституції курс країни на членство в НАТО і Євросоюзі. П'ятий президент пролобіював створення в Україні Помісної православної церкви і отримання нею томосу про автокефалію від Вселенського патріарха.

 

Дві важливі реформи, розпочаті в період його правління - судова і децентралізація влади. Спроби Порошенко з будівництва системи антикорупційних органів викликали неоднозначні оцінки. Проривом в цьому напрямку стало введення електронних декларацій чиновників і народних обранців. Але на всі його заслуги кидали тінь періодичні корупційні скандали, які спалахували навколо Порошенко і його оточення. Це зіграло не останню роль, чому п'ятого президенту не вдалося стати шостим і його місце зайняв новий несистемний кандидат, що прийшов з шоу-бізнесу.

 

У другому турі виборів 2019 року Володимира Зеленського набрав рекордні в історії України 73%. На хвилі загального підйому він зумів отримати монобільшість в Раді, сформовану його ж партією "Слуга народу", що також сталося вперше в українській політичній історії.

 

За ініціативи Зеленського парламент скасував депутатську недоторканність, про яку політики говорили від виборів до виборів. У 2020 році Україна, як і весь світ, занурилася в епідемію коронавируса. З 2021 року президент регулярно вводить санкції через механізм РНБО і робить перші кроки щодо наступу на олігархів.

 

Наскільки вдалими вони виявляться - покаже час. Подальші сторінки історії України - на стадії написання.