Чи відбудеться оборудка щодо Японського моря, за рахунок моря Чорного?
loader

Чи відбудеться оборудка щодо Японського моря, за рахунок моря Чорного?

  • Чи відбудеться оборудка щодо Японського моря за рахунок моря Чорного

На майданчику сінгапурського саміту АСЕАН російський президент Володимир Путін та японський прем'єр Сіндзо Абе повернулися до перерваного в 2004-му році діалогу про Курили.

(Закінчення. Першу частину тематичного огляду - читайте  тут).

За підсумками їх спілкування віч-на-віч Сіндзо Абе висловив упевненість в тому, що лідери двох держав зможуть в найкоротший термін вирішити територіальну суперечку і укласти мирний договір за підсумками  Другої світової війни, яка завершилася 73 роки тому.

У першій частині тематичного огляду ми нагадали історію територіальної суперечки між Росією та Японією та певною мірою висвітили - як саме сприйняли в японському суспільстві новину про відновлення консультацій з Москвою про долю Південних Курил, які в Японії вперто називають «Північними територіями».

Тепер же поміркуємо про можливе сприйняття віддачі Курил японцям росіянами і проаналізуємо, навіщо Путін ризикнув торкнутися з діалозі з японцями довготривалу тему приналежності спірних територій і чи не стане це прецедентом для відходу від Росії інших «нібито споконвічно російських територій»? Навіть за першою реакцією експертів на консультації Путіна і Абе видно - як розходяться вони в своїх оцінках, а ще більше - в прогнозах розвитку геополітичної ситуації.

Реакція росіян. А хто їх питати буде?

Здається, що титул Путіна як «збирача земель руських» в очах більшості росіян, які підтримали його на березневих виборах цього року, не сильно постраждає при будь-якому варіанті компромісу. А оскільки до президентських виборів 2024-го року в РФ - ще далеко, для нестійких патріотів російська пропаганда завжди знайде потрібні аргументи на захист тези про мудрість національного лідера.

Що стосується оцінки того, що саме сталося 15-ма відсотками думаючого російського електорату з числа демократів, які завжди вороже ставилися до вихідця з чекістських кіл Путіна? Парадоксально, але ще з перебудовних часів саме вони, набагато краще за інших, усвідомлювали, що краще на якихось умовах віддати японцям острови, які раніше їм історично належали, ніж упертися заради голого принципу.

У наш час в Мережі вони (прихильники інтенсивного, а не екстенсивного шляху розвитку Росії) часто ілюструють свої пости за методом контрасту: пейзажі курильського запустіння добре відтіняються барвистою інфраструктурою інших японських територій, втім, як і антисанітарії прусського Кенігсберга, що став раптово Калінінградом, протиставляється ідеальний порядок інших німецьких земель. Як правило, подібні «веселі картинки» супроводжуються повчальною мораллю: «Вы, мол, сперва на исконно русской Рязанщине порядок наведите, прежде чем думать о каком-либо прирастании земель!»

Ну і нарешті невдача пікетів, спрямованих проти пенсійної реформи, загальна неефективність протестних акцій прихильників Навального, як і попередня блокада доріг далекобійниками, що зійшла нанівець, дали Кремлю впевненість в тому, що у випадку форс-мажору, особливо масштабних протестів не станеться, ну а якщо хто раптом надумає захищати під його стінами кожну п'ядь далеких далекосхідних територій, управа на баламутів завжди знайдеться!

Але для Путіна, крім прагматичного розрахунку, отримати якийсь матеріальний актив від японців, важливі в першу чергу і зовнішньополітичні міркування. І головне з них - маніакальна (і не дуже приховувана) нав'язлива ідея - повернути собі статус геополітичного гравця, вершителя доль мільйонів.

Для реалізації цієї клінічної ідеї-фікс на першому етапі, в результаті досягнутого компромісу з японцями, для господаря Кремля важливо прорвати дипломатичну блокаду Москви, яка була встановлена Заходом в 2014-му році, після анексії українського Криму.

А далі в хід піде улюблений Москвою жанр зовнішньополітичних інтриг і дипломатичних «многоходівок», в поєднанні старої і нової тактики, коли прийоми шантажу і підкупу будуть густо приправлені соусом з кухні гібридної інформаційної війни і проблематика Криму буде відсунута не тільки в ЗМІ, але і на міжнародних дипломатичних та експертних майданчиках іншими актуальними темами, поволі (частіше не своїми руками) підкинутими Москвою в новий всесвітній дискурс.

Міжнародний оглядач опозиційного російського інтернет-ресурсу «Ежедневный журнал» Олександр Гольц свій матеріал у свіжій стрічці «Ежа» так і назвав: «Змінимо Курили на Крим?»

Гіпотетичний знак питання в заголовку огляду Олександра Гольця не повинен заспокоювати українських дипломатів. Навіть без зафіксованих або виразно артикульованих зв'язків між тихоокеанськими островами і чорноморським півостровом, в разі більш-менш вдалого для Москви результату вирішення  конфлікту навколо Курил, цей дипломатичний успіх Кремля, як ми вже відзначали, може допомогти йому зробити пролом в єдності лідерів провідних країн по відношенню до агресора і в будь-якій формі послабити міжнародні санкції по відношенню до нього.

Таким чином, у Путіна з'являється перспектива повернути себе до столу світових геополітичних гравців, нехай навіть і з замороженим статусом Криму, подібно до того, як Захід, півстоліття не визнаваючи анексію країн Балтії Радянським Союзом в 1940-му році, все ж співпрацював з Москвою.

Чи виникне ланцюгова реакція в геополітичному трикутнику «Курили-Крим-Кенісберг»?

Подібний розрахунок Кремля (повернуться до вузького кола «всесвітніх рішал») побачив і Олексій Макаркін, російський політолог, заступник директора Центру політичних технологій, доповнивши це надзавдання і деякими нюансами.

Він вважає, що активність Путіна на японському напрямку обумовлена ​​тим, що Росії хотілося б якось вийти з тієї ситуації, в якій вона опинилася у зовнішній політиці. Росія по суті відсічена від високих технологій, різко зменшилися можливості для розвитку. З 2014 року у нас діє принцип «обложеної фортеці», ЗМІ та політики говорять, що ми оточені ворогами, треба згуртуватися і таке інше. Але це може працювати на консолідацію суспільства тільки якийсь час, а потім геополітика бере верх. Крім того, заблокована фортеця може триматися, але не може розвиватися. Тому є бажання налагодити відносини у різних напрямках».

При цьому, на відміну від наших оцінок мінімального сприйняття росіянами факту здачі рідної землі, експерт все ж зазначає всі можливі ризики для Кремля в справі повернення територій кому-небудь.

«Тема островів є не просто територіальною суперечкою, який можна вирішити без особливих витрат, як це було з островами в Амурі з Китаєм. Питання Курил носить емоційний, навіть сакральний характер. Це пов'язано з подіями Другої світової війни, найголовнішої події в історії, на думку більшості росіян. Крім того, є поширене переконання, що якщо віддаси острова, тим більше два, - стануть вимагати ще. Тут спливає ще й тема Південного Сахаліну, який колись був японським, і що Німеччина пред'явить претензії», - зазначає політолог.

Гіпотетична передача Курил японцям викликала шквал гумору в соціальних мережах. Користувачі запитують: «Коли забрали Крим, народ різко піднявся з колін. А, якщо віддадуть Курили, яку позу він повинен буде прийняти?».

Однак в Мережі крім жартів про обмін московської нерухомості на курильську (з перспективою стати японським пенсіонером) також відзначають, що «попередня віддача спірних островів китайцям в руслі Амура була болючим актом, але й вона проходила в минулу,  докримску епоху. У посткримську епоху варто множити наслідки таких рішень на два».

Подібну  думку у себе в Facebook конкретизував в цілому оптимістичним для України прогнозом український політолог Віктор Небоженко, який вважає, що, порушивши базову цінність сучасного світу - недоторканність післявоєнних кордонів, Путін себе загнав у божевільний геополітичний трикутник «Курили-Крим-Кенісберг». До того ж ситуація навколо путінської Росії складається таким чином, що президент Путін чи його наступники будуть змушені, практично одночасно, віддавати захоплені землі: Німеччині - Кёнісберг, Україні - Крим, а Японії - Курили. Донбас «повернеться» в Україну трохи раніше Криму.

Крім того, політолог оптимістично і сприятливо бачить перспективи України в отриманні від Росії ще й істотної компенсації за величезний збиток, заподіяний під час окупації Криму і Донбасу.

«Тільки після цього Японія і Україна підпишуть мирні договори з Росією» - резюмує він.

У 2019- му для путінського електорату «здача» Курил повинна бути компенсована перемогою проросійських сил на виборах в Україні.

Майбутні переговори щодо Курил днями жваво (і в оптимістичному ключі вже для Росії) обговорював на хвилях керованої ним радіостанції «Эхо Москвы» - Олексій Венедиктов в розмові зі своїм заступником Сергієм Бутманом.

Відзначимо, що Венедиктов примудряється поєднувати амплуа демократа з вірністю до імперських замашок. Весною 2014 го (після анексії Криму, але ще до боїв на Донбасі) він навіть приїжджав до Києва і брав участь в організованому Михайлом Ходорковським дводенному конгресі української та російської інтелігенції. Ось і зараз, в першій частині ефіру він обурювався «наїздом» російської Феміди на видання Євгенії Альбац «The New Times», яке оштрафували на 22 мільйони рублів.

Венедиктов радісно констатував про те, що, зібравши необхідну суму, та ще й з лишком, - російське суспільство продемонструвало, що нинішня внутрішня політика російської влади остогидла росіянам, але тут же (навіть без паузи на рекламу)  почав нахвалювати її зовнішню політику, в тому числі і ту, яку продемонстрував Путін в ході перемовин з японським прем'єром.

Цитую: «Мало хто помітив, що Володимир Володимирович Путін абсолютно випадково - у нього все випадково - зустрівся з колишнім польовим командиром, а нині президентом Косово. Одночасно. Це складна історія. Для Путіна важливіше втягнути Японію в переговори, зробити вигляд поступки. З іншого боку, Косово, Європа, Балкани. Він же сказав: «Укладіть мирний договір з Сербією. Ми його визнаємо».

Таким чином, Путін як би показує світові: «Та немає ніякої ізоляції. Я готовий вести переговори. Я добрий хлопець, я розумію ваші проблеми, друзі. Так, ми розуміємо, є реальність. Ось це реальність - острови. Є реальність - це реальність Косово. До речі, у нас теж є реальність, Крим називається. Може бути, ми на цю тему колись потім поговоримо? Словом, йому важливо пробити блокаду».

На уточнююче запитання колеги: «Скажи мені, будь ласка, а завдання: і блокаду пробити і, наприклад, грубо кажучи, Крим зберегти?», особистий друг путінського прес-секретаря Дмитра Пєскова відповів, не відрізняючись від риторики записних імперців типу Гіркіна і Проханова: «Крим зберегти немає завдання, тому що він вважає, що Крим генетично наш. Головне тут - пробити блокаду. Далі розпочнуться - великі обміни». Питають: «Так чи можуть японці за частину Курильських островів визнати Крим російським?» - «А взагалі, на фіг нам ваше визнання? Ви санкції зніміть!»

І далі Венедиктов, немов розшифровуючи внутрішній монолог Путіна, повернувся до улюбленої їм проблематики ялтинського світоустрою в міжнародній політиці: «Давайте, хлопці, все-таки повернемося до Ялтинсько-Потсдамського світу, післявоєнного, де кожна велика держава - в даному випадку були США і Радянський Союз, а зараз плюс Китай, Євросоюз... Поділимо на сектора відповідальності  (увага! – не на сектора, де ми будем качати нафту або алмази), а не сектора впливу. Ми будемо відповідати за порядок в цьому секторі».

Венедиктов, згадавши вже про московську зустріч Путіна з представниками Талібану (офіційно забороненого (!) В РФ) перейшов до аналізу українсько-російських відносин, процитувавши при цьому професора Володимира Пастухова, який зазначив, що «українське питання для Росії - це все одно, що ірландське питання для Британії в позаминулому столітті». Мовляв, тут те саме. «Англійці як говорили? Ми один народ. Ми - британці. Яка к бісу незалежність? Це наша земля. Ми за неї довго воювали, ми її від усіх звільняли і за всіх завойовували».

Наприкінці ефіру Венедиктов процитував путінську відповідь на заключній прес-конференції в Сінгапурі: «З нинішньою владою на Україні ми не просунемося нікуди».

І зробив висновок: «З урахуванням президентської кампанії, це явний знак того, що Кремль буде підтримувати Юлію Тимошенко на президентських виборах».

Одним словом, на майбутній 2019-й, який за японським календарем буде Роком Свині, Путін розраховує прорвати дипломатичну блокаду, пом'якшити санкції і через цілком демократичну процедуру наших президентських і парламентських виборів планує знову включити Україну в «свій сектор відповідальності». Завдання не стільки української влади та її дипломатичного корпусу, скільки всього українського суспільства, в даному випадку - українського виборця: позбавити його цього задоволення.

Олександр Воронін, FNI

 


Залишайтеся в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал в Telegram

Читайте також:

МЗС Японії підтвердило дату запуску першого чартера на Курильські острови
Генеральний секретар уряду Японії висловив протест проти російських винищувачів на Курилах
Токіо знову торкнеться проблеми Курильських островів на найближчому регіональному саміті
Японія може не розміщувати військові бази США на території Курильських островів
Чи стануть знову Південні Курили Північними територіями?