«Мінського договору немає, Порошенко не президент, а Пінчук – друг, але не спонсор»: повний текст інтерв’ю з Інною Богословскою
loader

«Мінського договору немає, Порошенко не президент, а Пінчук – друг, але не спонсор»: повний текст інтерв’ю з Інною Богословскою

  • Мінського договору немає Порошенко не президент а Пінчук друг але не спонсор повний текст інтервю з Інною Богословскою

Київ: Український політик та кандидат в президенти на виборах в 2019 році Інна Богословська в ексклюзивному інтерв’ю Front News International розкритикувала політику Петра Порошенка, процес Мінських домовленостей, розповіла про свою передвиборчу кампанію, участь в підписанні Харківських угод та Закон «Про мову».

Front News International – Що Ви ви думаєте про нинішній рейтинг кандидатів в президенти, будучи однією з них? Чи виправдовує він себе?

Інна Богословська – Для цього потрібно спершу зрозуміти звідки він береться. Якщо зараз ви уявите коло, в якому ми відмітимо тих, хто відповідає на анкети, то там буде чітко видно, що 75% громадян відмовляються брати участь в опитуваннях. І от в нас залишається 25 %, які голосують. При цьому 28% з них ще не визначилися. Нещодавно у великих містах України було проведено схоже опитування, результати якого не втішають. Наприклад, у Харкові біля центрального метро з 9 ранку до 6 вечора відповіли на запитання в анкеті лише 3 людини. Це означає, що в громадян відторгнення від політики, тому зараз соціологія абсолютно не відображає реальних інтересів людей. В бізнесі це називається «блакитний океан» - нічого не зрозуміло, може трапитися все, що завгодно. Це дуже схоже на останні вибори в таких країнах, як Південна Корея, США та Франція. Там президентами стали люди, які за півроку до самих виборів взагалі ніяк не фігурували в схожих соціологічних опитуваннях

FNI –  Як Ви оцінюєте політичну ситуацію в Україні на даний момент ?

І.Б. – 89% громадян України – люди, які не сприймають того, що відбувається в державі і поводять себе просто агресивно. Станом на сьогодні в нашій країні завеликі протестні настрої.

FNI –  У своєму інтерв’ю для одного із українських ЗМІ, Ви назвали план розвитку країни, який написали ще в 2005 році, актуальним на 80%. Чи будете ви дотримуватися цього плану в своїй політиці?

І.Б. – Після 2005 року була написана ще одна книга, яка називається «Майбутнє починається сьогодні». Вона розвиває саме ті положення, які нам висуває вже сучасне життя. Наприклад, появлення технології блокчейн. Вона забезпечує електронну базу,  в яку неможливо внести будь-яких змін, ні кримінальним шляхом, ні бюрократичним. Це забезпечує абсолютно нові можливості для урядування. Беручи цю технологію за основу, ми будемо наводити лад в тих сферах, де схиблена система обліку. Одним з параметрів стане  електронний перепис населення, з якого неможливо буде викреслити щось, або щось туди внести за потреби. Таким чином, ми нарешті припинимо під час виборів зараховувати голоси людей, яких вже давно немає в живих, як це роблять зараз. Відтак я впевнена, що вже за 3 роки ми створимо абсолютну електронну державу, що допоможе викорінити корупцію серед бюрократів.

FNI –  Як Ви плануєте розпочати реформування, аби воно призвело до реальних покращень в країні? Яка з усіх сфер, на Вашу думку, найбільш запущена ?

І.Б. – Якщо говорити дійсно про сфери, то безумовно в нас велика біда з економікою і з правами людини, але починати потрібно не з цього. Давайте уявимо собі графік нашого політичного життя. 21 квітня – другий тур виборів, тоді 27 жовтня – вибори до парламенту. Перше, що ми повинні зробити – змінити закон про вибори. Якщо цього не станеться, то до парламенту прийдуть ті  самі олігархічні групи, яких в Україні називаються партіями. На сьогодні, партії – найбільший ворог демократії: вони не відображають волю людей, не лобіюють соціальні запити, не відображають соціальні групи. Їхня ціль – представляти інтереси тих, в чиїх руках зосереджено великий капітал. Тому, якщо ми дійсно хочемо зламати систему олігархату, ця реформа є тією, з якою президент повинен зайти до парламенту прямо в день інавгурації.  Наслідками цього повинні стати відміна прохідних бар’єрів під час виборів в парламент, відкриття соціальних ліфтів, та заборона політичної реклами, тоді до парламенту увійдуть люди без великого капіталу, а також обмеження виборчого фонду кандидатів в президенти поруч з яким і введення кримінальної відповідальності за порушення цього правила та умова обов’язкової участі кандидатів в дебатах. Тоді це буде дуже схоже на вибори 1994 року, коли до парламенту дійсно увійшли люди, які представляти інтереси громадян. Також президент – він повинен бути безпартійним, бо партійний ніколи не зламає системи олігархату, і він повинен прийти з офіційним протоколом своїх дій щодо парламентських виборів, щоб мільйони людей мали можливість взяти в них участь. Можливо це будуть представники від громадських організацій, позаяк саме громадянське суспільство робить на сьогодні порядок денний.

FNI – Кого ви вважаєте своїм електоратом ?

І.Б. – Це ті 75 % людей, які не сприймають шлях, яким розвивається Україна сьогодні, які не визначилися за кого вони голосуватимуть, які не хочуть голосувати за тих крадіїв і злочинців, кого сьогодні ми можемо побачити в тих самих рейтингах. Це всі ті люди, які вимагають змін в країні. Те, що в нас на сьогодні 1,5 % громадян є членами політичних партій, те, що сьогодні цих політичних партій фактично немає, свідчить про те, що позапартійний кандидат з програмою виходу країни з кризи – той, кого підтримає більшість. Саме на це я ставлю.

FNI –  Як ви оцінюєте виступ Петра Порошенка в ООН?

І.Б. – Якщо оцінювати Порошенка як спікера? Як спікер Порошенко гарний, як оратор іноді просто блискучий. Та на превеликий жаль, ця людина не викликає зараз довіри ні всередині України, ні на міжнародному полі. Всі знають, що Порошенко не став президентом, а залишився комерсантом на цій посаді. Приналежність його бізнесу до російського фактично перекреслює усі намагання бути патріотом. Поява офшорів за часи президенства повністю позбавляє його підтримки суспільства, тому що він фактично краде гроші у своєї країни і виводить їх в офшори під час війни. В ООН він теж не має цієї підтримки, тому що всі міжнародні політики розуміють: перед ними за трибуною стоїть людина, яка зраджує власний народ. Через це що б Петро Порошенко не казав, як би гарно і милозвучно це не робив – його дії ставлять великий хрест на усіх цих намаганнях.

FNI –  Леонід Кучма вже офіційно повідомив про свій вихід з процесу Мінських домовленостей. Як, на Вашу думку, це може вплинути на їх подальшу реалізацію? І чи можна це назвати останнім подихом Мінських угод ?

І.Б. – Мінського договору немає! Це не юридичний документ, його ефективність з точки зору міжнародного права нульова. Єдиний документ, який є негативним для України – це резолюція Ради Безпеки ООН, де Росія навіть не визнана агресором конфлікту на Донбасі. Стосовно Мінську - Леонід Кучма робив все, що від нього залежало навіть в умовах, коли не міг впливати на документи, які підписував. Тому він не несе жодної відповідальності за їх зміст, позаяк Мінські угоди погоджувалися лише між Порошенком і Путіним. Я вважаю, що коли Мінськ -1 був необхідністю, щоб зупинити кровопролиття, то Мінськ-2 – цілковита зрада. І лише тиск збоку громадянського суспільства змусив Порошенка відмовитися від деяких пунктів, через що, власне, зараз цей процес так затягується. Тому Кучмі, звісно, потрібно подякувати, але повторюю, що ніхто з мінської групи не несе відповідальності за підписані документи, які є звичайним сурогатом. Зараз ми маємо загострення ситуації. Просочилася інформація про те, що Путін і Трамп мали розмову про референдум, хоча американська влада намагається це спростувати. І це дуже небезпечно. До того ж, ми знаємо про незаконно заплановані вибори на території «ДНР» і «ЛНР», під час яких цей референдум може відбутися.

FNI – У червні 2012 року, ще до подій на Майдані, Ви проголосували за проект ЗУ «Про засади державної мовної політики», де посилювався статус російської мови. Чому тоді Ви проголосували саме так, і як би вчинити, якби таке голосування відбулося зараз ?  

І.Б. – Я вважаю, що це було правильно. Те, що навколо цього проекту почали творити націоналісти – неприпустимо. В нашій Конституції чітко сказано, що єдина державна мова – це українська. Те ж саме було прописано в законі про мовну політику, який був прийнятий 2013 року. Поруч з цим, в Конституції йдеться про те, що Україна гарантує розвиток і захист мов національних меншин, російської мови та інших, а проект, який прийняли тоді, лише розвивав ці позиції. Відтак, цей закон буде правильним до тих пір, поки існуватиме Конституція. Саме це підтверджено і Конституційним Судом. А відмінили його лише через порушення процедури під час голосування, а не через прийняття незаконним. Ситуація, яка відбувається в мовній політиці зараз – просто розриває нашу державу і грає на руку Путіну в його бажанні розділити Україну. З цим потрібно щось робити, двомовність людей - це ресурс розвитку, а не проблема. Щодо української, як єдиної державної мови, то її треба розвивати, вкладати в це гроші! Єдиною сферою, де це робиться зараз є український кінематограф. Результат - великий прорив, міжнародні премії.

FNI – Чи не вважаєте Ви, що в анексії Криму Росією частково є і Ваша провина, як людини, яка підтримала підписання Харківських угод ?

І.Б.  Це абсолютна маячня. Давайте розберемося для чого були підписані Харківські угоди, і що вони зробили? Після того, як Тимошенко програла Януковичу в 2010 році на виборах, в яких я теж брала учать, влада, яка прийшла, побачила, що ми маємо договір про газ, який фактично привів українську економіку до банкрутства. Він робив нас неконкурентоспроможними. Саме тому було вирішено почати підписання Харківських угод. Фактично, саме зміна контрактів на закупівлю газу стала головною ланкою цих переговорів. Оскільки до 2009 року я була головою спеціальної слідчої комісії з газових контрактів, я чудово розуміла, яку небезпеку вони несуть насправді . Коли ж я побачила, що умовами Харківських угод було зменшення ціни на газ на 100 дол. за кубометр і виключення 300-відсоткового штрафу за невиконання умов «купуй чи плати», то зрозуміла, що це наш реальний шанс. А те, що саме ці угоди слугували подальшій анексії півострова – абсолютна маячня. Вони ніяк не вплинули на розширення чи поліпшення позицій Росії в Криму. Згідно договору про розміщення бази російського чорноморського флоту в Україні, він мав залишатися тут до 2017 року. Захоплення півострова відбулось 2014 року. Тобто, Харківські угоди ніяк на це не вплинули. А от що треба було робити, і на чому я наполягала – це утворення російсько-українського кондомініуму в Севастополі, де розташована іноземна військова база. Тоді було б встановлено внутрішній кордон і півострів не можливо б було захопити так просто. Якби ми це зробили, можливості анексувати Крим не було б.

FNI – В ефірі політичного ток-шоу одного з телеканалів країни під час словесної сутички з Євгеном Червоненком Ви дали йому ляпас за те, що він заявив, ніби Ви брали гроші з держрезерву. Про які гроші йшла мова?

І.Б. –  Я ніколи не мала жодного відношення до грошей з державного резерву. Взагалі ніякого. Тому мені потрібно було зупинити цей «словесний пронос». Ясно, що до студії він прийшов як представник Медведчука, проти якого я все своє життя активно виступаю. Ясно, що він мав завдання поскандалити. Він поводив себе як собака, що захворіла на сказ, і я повинна була зупинити цю ганьбу.

FNI – В Україні політична система побудована так, що при владі перебувають люди, яких фінансують олігархи. Ви теж хочете прийти до влади, тому виникає очевидне запитання: хто ж фінансує Вас ?

І.Б. –  Я – біла ворона для української політики. Я єдина людина, яка в 1998 році прийшла в політку багатою та самодостатньою, а пішла звідти ні з чим. Всі свої гроші я витратила на роботу. Навіть останні пішли не на особисте життя, а на передвиборчу кампанію 2010 року. Я не мала шансів на виграш, але пішла, аби застерегти, що не можна голосувати ні за Януковича, ні на Тимошенко. Віктор Пінчук, з яким нас завжди пов’язують – мій хороший друг, який просто допомагав мені. На сьогодні ж головним завданням для мене є пройти цю кампанію за рахунок фандрейзингу, і ми це зробимо. Все життя мене називали людиною, яка робить неможливе. Навіть зараз. Думаєте, неможливо пройти вибори за рахунок внесків громадян? А я думаю, що в нас вийде це зробити, ми виграємо.

Вікторія Хмілевська, FNI


Залишайтеся в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал в Telegram